21019 м.Вінниця, вул.Нагірна,13 тел.: 55-68-99, 55-68-79

Неперевершена подорож Карпатами

karp20-22 жовтня 2017 р. студенти 23-Ш(б) групи з ініціативи та під керівництвом куратора О. М. Похилюк здійснили незабутню мандрівку Українськими Карпатами.

Прикарпаття зустріло нас чудовою погодою та подарувало безліч незабутніх вражень. Мандрівка водоспадами та джерелами Карпат відкрила перед нами неймовірну красу, підвладну не кожному. Для того, щоб побачити карпатський водоспад, треба подолати довгий шлях. Деякі з них – неподалік гірських сіл чи містечок. А деякі водоспади ховаються високо в горах. Щоб їх побачити, довелося пройти кілометри, і здебільшого вгору. Та важкий похід на вершини себе виправдовує. Звідти відкриваються неймовірні панорамні краєвиди – ліси, села – маленькі, як іграшкові. А карпатські водоспади ще й дарують таку бажану прохолоду після виснажливого підйому.

Першою нашою масштабною зупинкою став Женецький Гук. Місцеві називають його просто Гук. Прикарпатці називають «гуком» всі водоспади, які створюють неабиякий гул. Женецький Гук сховався між карпатських лісів. Водоспад заввишки 15 метрів. Тому коли вода падає з такої висоти, справді здіймається неймовірний гул. Восени гірські потоки не дуже багатоводні, однак мальовничі й загадкові. Уся наша туристична група мала можливість помилуватись цим водоспадом з висоти пташиного польоту, адже усі спробували пролетіти над ним на зіплайні.
Зіплайн, або тиролька – туристична розвага. Являє собою натягнутий на висоті канат-колію, по якому під дією власної ваги рухається людина, закріплена на ньому за допомогою пристрою, що забезпечує вільне ковзання. Усі отримали незабутню порцію адреналіну і море позитивних емоцій, відчули себе в ролі спортивних туристів.

Дорогою до гірськолижного курорту «Буковель» в карпатському селі Поляниця ми зробили зупинку, щоб відвідати будинок догори дриґом. Монтажні роботи під час його будівництва проводили в зворотньому порядку: адже в цьому будинку фундамент там, де зазвичай дах. Прикріплені до стелі меблі, побутові речі справили на нас неоднозначні враження.
Далі на нас чекав «Буковель» – найбільший гірськолижний курорт України, розташований біля підніжжя гори Буковель на висоті 920 метрів над рівнем моря.

У нашому світі існує безліч розваг та забав, але єднання з природою приносить нам одне з найбільших задоволень. Можливість побувати на вершині гори, побачити невимовні пейзажі, вдихнути чисте повітря карпатських гір – це прекрасний спосіб відновлення душевної рівноваги, отримання заряду позитиву та енергії.

Канатно-крісельна дорога на гору Буковель дала змогу оцінити красу української гірської природи, побачити панораму навколишньої місцевості, найвищу гору Карпат – Говерлу. Ми пролітали над вершинами столітніх дерев, побачили соковиту зелень карпатської хвої і чарівний горизонт, по колу якого простягаються прикрашені пишною рослинністю гори.

Ще однією незабутньою зупинкою стало одне з мінеральних джерел води «Буркут», на честь якого с. Кваси Закарпатської області отримало свою назву. «Квасною» водою на Гуцульщині називають мінеральну воду з високим ступенем природної газованості. Лише в Квасах на території України трапляється подібна вуглекисла мінеральна вода з невеликим вмістом миш’яку. Цілющі властивості цієї води позитивно впливають на відновлення опорно-рухового апарату, покращують обмін речовин, виводять з організму радіонукліди і зайві солі.

Щоб реально зрозуміти, що таке справжні Карпати, треба поїхати в самісіньке їхнє серце – Верховину. Саме тут до цієї пори ще збереглась гуцульська говірка. Саме тут ще можна побачити Гуцульщину такою, якою вона була в минулому столітті. Саме на Верховину помандрували ми другого дня. Дорогою туди ми мали змогу спостерігати велич і красу мостів-віадуків. Віадук у Ворохті — залізничний кам’яний арковий міст через річку Прут на Івано-Франківщині в селищі Ворохта. Один з найстаріших та найдовших кам’яних аркових мостів Європи довжиною 200 метрів, протяжністю центральної арки – 30 метрів.

У північній частині Ворохти на вершині пагорба, звідки все селище видно «як на долоні», знаходиться один з найдавніших храмів Гуцульщини – церква Різдва Богородиці. Незважаючи на понад двохсотлітню історію храму, його первісна композиція збереглася незмінною й до нині. Це один із найвеличніших храмів, хоча і найменший за розмірами серед типових гуцульських будівель. Саме ця ворохтянська церква, цілісно дерев’яна і по справжньому «гуцульська», вважається найдосконалішою за формою та архітектурними пропорціями.
На в’їзді в селище Верховина нас зустрів надпис: «Жаб’є – столиця Гуцульщини». Саме так називався цей населений пункт в часи Івана Франка, який любив тут відпочивати. Півтора десятиліття письменник кожного літа навідувався в цю місцевість та насолоджувався місцевими краєвидами.
На Верховині ми відвідали музей гуцульської магії, розташований на березі річки Жаб’євський Потік на території відпочинкового комплексу «Водограй Карпат». У музеї ми почули розповіді про способи боротьби з духами, що населяють гори, ліси, річки та озера, про магічні знаки та предмети, про людей з надприродними властивостями.

Прекрасні враження ми отримали від екскурсії в будинку-музеї фільму «Тіні забутих предків», де протягом семи місяців проживав видатний кінорежисер Сергій Параджанов під час зйомок відомої екранізації твору Михайла Коцюбинського. Саме ця колоритна кінострічка принесла митцю міжнародну славу й попала у двадцятку найкращих світових стрічок. Музейна експозиція представляє речі, що пов’язані з фільмом. Цікавим експонатом є весільна ґуґля, в якій був одягнений головний герой фільму Іван (Іван Миколайчук). На стінах висять світлини з фільму. У будинку-музеї є також автентичні гуцульські одяг та предмети побутового вжитку.Та найбільше нам сподобався музей гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря», що у Верховинському присілку Швейково. Засновник музею Микола Ілюк розказав нам про походження гуцулів, їх життя, побут, обряди, традиції, заграв та провів майстер-клас гри на різних музичних інструментах. Кожний відчув себе неперевершеним артистом.

Родзинкою нашої подорожі стала екстрім-екскурсійна подорож позашляховиками вершинами гір та полонинами села Микуличин. У мандрівці ми побували на вершинах гір Чемериця, Стеришора, Рокита, Костел. Висота їхніх вершин – від 950 до 1111 м над рівнем моря. Ми також відвідали полонини, де випасають овець та корів, збирали гриби на гірських схилах, скуштували справжній гуцульський банош, неперевершений шашлик та цілющий карпатський чай.

Ми впевнені, що побачене й відчуте ще довго палатиме вогнищем приємних спогадів у наших душах. Щиро дякуємо нашій Олені Миколаївні за майстерно організовану екскурсію та за приємно проведені вихідні дні в хорошій компанії.

Студенти 23-Ш(б) групи


kar
kar
kar
kar


Контакти

Зв'язатись з нами

8(0432)55-68-99
8(0432)55-68-79

vgpk@ua.fm

Графік работи приймальної комісії

ДЕТАЛЬНІШЕ

Наша адреса

21019, м. Вінниця
вул. Нагірна, 13